Очікує на перевірку

Деніел Єргін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деніел Єргін
Народився6 лютого 1947(1947-02-06)[1] (77 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[2]
Країна США
Місце проживанняВашингтон
Діяльністьісторик, економіст, письменник
Alma materТриніті-коледж (Кембридж), Єльський університет, Беверлі Гіллз (середня школа) і Silliman Colleged
Знання мованглійська[3][4]
ЗакладS&P Globald
Magnum opusThe Prize: The Epic Quest for Oil, Money, and Powerd, The Quest: Energy, Security, and the Remaking of the Modern Worldd і The Commanding Heights: The Battle for the World Economyd
У шлюбі зAngela Stentd
Нагороди
IMDbID 0947593
Сайтdanielyergin.com

Деніел Говард Єргін (англ. Daniel Howard Yergin, нар. 6 лютого 1947) — американський економіст і автор книг. Лауреат Пулітцерівської премії. Є співзасновником і президентом консалтингової компанії Cambridge Energy Research Associates[en], з 2004 року входить до складу IHS Inc[en]. Відомий як автор книг з нафтової і газової промисловості.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Батько — репортер Чикаго Трібьюн, мати — скульптор і художник. Закінчив середню школу в Беверлі-Хіллз[5]; дістав ступінь бакалавра Єльського університету (1968). У студентські роки працював кореспондентом Єль Дейлі Ньюс і був одним із засновників The New Journal[en]. Отримав докторський ступінь у галузі міжнародних відносин в Кембриджського університету (1974), де навчався на стипендії Маршалла. Є почесним доктором Гірської школи шт. Колорадо, університету Х'юстона і університету Міссурі.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1978 по 1980 рік працював викладачем у Гарвардській школі бізнесу, потім, до 1985 року, — в Гарвардській школі Уряду ім. Кеннеді . У 1982 р. заснував консалтингову компанію Cambridge Energy Research Associates[6]. З 2004 року є віце-президентом компанії IHS Markit[en], після того як остання придбала CERA[7]

Книги

[ред. | ред. код]

Перша книга Єргіна «Shattered Peace»[прим. 1], присвячена причинам «холодної війни».

У співавторстві з Робертом Стобоу (Robert B. Stobaugh) написав дослідження «Енергетичне майбутнє» для Гарвардської школи бізнесу; книга стала бестселером за версією газети Нью-Йорк Таймс[8].

Найбільшу популярність отримала книга Єргіна «Видобуток: Всесвітня історія боротьби за нафту, гроші і владу», відзначена Пулітцерівською премією в 1992 році і премією Екклза за кращу популярну книгу з економіки[9]. За книгою був знятий серіал ПБС/Бі-бі-сі, що зібрав понад 20 мільйонів глядачів. У 1997 році Єргін здобув премію міністерства енергетики США за «досягнення в галузі енергетики та зміцнення міжнародного взаєморозуміння».

Наступна книга «Russia 2010 and What It Means for the World»[прим. 2], написана у співавторстві з Тейн Густафсон[en], описує сценарії розвитку Росії після розпаду Радянського Союзу. У книзі він передбачив сценарій, за яким після «економічного дива» Росія перетворюється на диктатуру, яка прагне воєнними методами відновити сферу впливу колишнього СРСР[10].

За нею вийшла книга «The Commanding Heights: the Battle for the World Economy», написана в співавторстві з Джозефом Станіслоу, присвячена питанням глобалізації і переділу ринків[11]. За книгою був знятий шестигодинний телесеріал ПБС/Бі-бі-сі. При роботі над фільмом Єргін брав інтерв'ю у відомих політичних діячів, серед яких Білл Клінтон, Дік Чейні, Гордон Браун, Ньют Гінгріч і Роберт Рубін.

У вересні 2011 року вийшла книга Єргіна «The Quest: Energy, Security, and the Remaking of the Modern World», що продовжила його виклад історії світової нафтової та газової промисловості, а також питань енергетичної безпеки, зміни клімату та пошуку відновлюваних джерел енергії[12]. 2016 році книга вийшла російською мовою.

Дискусія про запаси нафти

[ред. | ред. код]

Єргін піддав критиці прогнози швидкого вичерпання запасів нафти (т. зв. «пік нафти»), вказавши, що такі прогнози робляться не вперше. Прогнози зниження видобутку нафти робилися, щонайменше, чотири рази: у 80-х роках XIX ст., після обох світових воєн, і в 1970-х роках. Єргін вказує, що теорія «піку нафти» Хабберта ігнорує вплив економіки і технологічного прогресу. Єргін передбачає не зниження, а вихід на постійний рівень видобутку у міру того, як зростання цін і помірний попит стимулюватиме виробництво[13][14][15][16].

Прихильники теорії піку нафти заперечують висновки Єргіна[17][18]. Так, відомий фахівець-нафтовик Жан Лаеррер[прим. 3] стверджував у 2011 році, що Єргін випускає з виду деякі основні факти, що веде до помилкових висновків[19].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Всі свої книги Єргін пише від руки[20].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
У співавторстві
  • Energy Future: The Report of the Energy Project at the Harvard Business School. New York: Random House, 1979. ISBN 0-394-50163-2. Reprints: Ballantine Books, ISBN 0-394-29349-5; Knopf, 3rd ed., 1982, ISBN 0-394-71063-0; Random House, new revised 3rd ed., 1990. [With Robert B. Stobaugh.] (Енергетичне майбутнє: доповідь енергетичного проєкту в Гарвардській школі бізнесу)
  • Global Insecurity: A Strategy for Energy and Economic Renewal. New York: Houghton Mifflin, 1982. ISBN 0-395-30517-9. Reprint: Viking Penguin Books, 1983, ISBN 0-14-006752-3. [With Martin Hillenbrand.] (Глобальні нестабільності: Стратегія енергетичного та економічного оновлення)
  • Russia 2010: And What It Means for the World. New York: Random House, 1993. ISBN 0-679-42995-6. Reprint: Урожай, 1995, ISBN 0-679-75922-0. [With Thane Gustafson.] (Росія 2010: і що це означає для світу)
  • The Commanding Heights: The Battle for the World Economy[en]. Revised, retitled, and updated ed. New York: Free Press, 2002. ISBN 0-684-83569-X. (Original edition, entitled: The Commanding Heights: The Battle Between Government and the Marketplace That Is Remaking the Modern World: New York: Simon & Schuster, 1998; ISBN 0-684-82975-4.) [With Joseph A. Stanislaw.] (Командні висоти: Битва за світову економіку)
Статті та інтерв'ю

Примітки

[ред. | ред. код]
Примітки
  1. ↑ Приблизний переклад: «Розколотий світ» .
  2. ↑ Приблизний переклад: «Росія-2010 і що вона значить для всього світу»
  3. ↑ Відомий як співавтор резонансної статті в журналі Scientific American (1998) під заголовком «Кінець дешевої нафти» («The End of Cheap Oil [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.]»)
  1. ↑ Davos 2014 Participant List
  2. ↑ Catalog of the German National Library
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ Redburn, Tom.
  6. ↑ Dan Yergin at IHS Investor Day - Slide 88 at 01:30:15. investor.ihs.com.
  7. ↑ IHS Executives. IHS Inc. Процитовано 4 березня 2012.
  8. ↑ Klemesrud, Judy (18 листопада 1979). Energy Future. The New York Times. Процитовано 4 березня 2012.[недоступне посилання з липня 2019]
  9. ↑ «1992 Pulitzer Prize Winners and Their Works in Journalism and the Arts» [Архівовано 22 травня 2013 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 13 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Ringle, Ken (April 9, 1998).
  12. ↑ What Will It Take to Save the Earth? [Архівовано 8 вересня 2015 у Wayback Machine.] 2012
  13. ↑ Daniel Yergin, «There will be oil» [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.], Wall Street Journal, 17 Sept. 2011.
  14. ↑ Daniel Yergin on Fox Business. Fox Business News. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 12 травня 2018.
  15. ↑ Gross, Daniel. U.S. incentives for renewable energy raise questions. The New York Times. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 29 травня 2012.
  16. ↑ Yergin, Daniel. The Perils, Prizes and Pitfalls of a Post-Gaddafi Era of Oil. Financial Times. Процитовано 29 травня 2012.
  17. ↑ Holding Daniel Yergin and CERA Accountable. The Oil Drum. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 12 травня 2018.
  18. ↑ Tverberg, Gail (29 вересня 2011). Is Yergin Correct about Oil Supply? (an Opinion the WSJ did not run). Our Finite World. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12 травня 2018.
  19. ↑ Peak Oil : Laherrère responds to Yergin. Le Monde. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 12 травня 2018.
  20. ↑ Khan, Chris (27 жовтня 2011). Yergin: Only politics can threaten energy supplies. The Associated Press. Процитовано 4 березня 2012.
  21. ↑ The Quest: Energy, Security, and the Remaking of the Modern World. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 12 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деніел_Єргін&oldid=42319990